Вже вдруге журналісти з усієї України з’їхалися до Буковелю, щоб тут, у мальовничому куточку Карпат, на своєму професійному фестивалі попрощатися з літом і зустріти осінь. Для всесвітньо відомого гірсько-лижного курорту – це початок міжсезоння, короткий час відпочинку для персоналу, тож тут було відносно малолюдно, якраз настільки, щоб відчути себе сам на сам з горами й небом, забути про всі буденні справи і розчинитися у солодкому почутті гармонії з Всесвітом…

Цього разу журналістський фестиваль «Буковель Натхнення» тривав з 11 по 14 вересня, в ньому взяли участь понад 150 медійників з усієї України. Програма була вкрай насиченою. Чотири дні різноманітних тренінгів, творчих майстер-класів і літературних читань, показ мод, де в ролі моделей були журналістки. А у фіналі засновник благодійного фонду «Буковель Натхнення» Олександр ШЕВЧЕНКО вручив нагороди переможцям журналістського конкурсу «Дій активно! Живи позитивно!» та «Поспішай творити добро!».

Та кожну ж вільну годинку, яка залишалася у розкладі дня, забирала природа. Погода в горах мінлива. Наче тільки-но ще по-липневому припікало сонечко, аж на тобі – холодний вітер, сльота, осінь… Та навіть в такій грі контрастів можна було знайти свій особливий шарм, особливо якщо провести такий «нестабільний» день у комплексі «Вода» на березі «Озера Молодості».

– Вода любить прохолоду, – розповідав нам Олександр Шевченко, коли мова зайшла за екологію. – Вона ховається від сонця в тіні дерев, а якщо дерева вирубують – ріки «цвітуть» і пересихають… А от лісові водойми – повноводні, вода в них холодна і чиста.

«Озеро Молодості» в Буковелі – найбільше штучне озеро в Україні. І вода тут чиста й холодна, з якимсь особливим гірським запахом, адже саме гірськими ручаями наповнюється це унікальне озеро. Пенсіонерки з Івано-Франківська, які завдяки благодійній ініціативі Олександра Шевченка безкоштовно проводять у Буковелі «тури вихідного дня», відважно лізли у кришталеву холоднечу, підбадьорюючи одна одну, що треба заряджатися молодістю аж до весни! І дійсно, варто лиш зануритися і проплисти кілька метрів, як тілу стає жарко від припливу енергії. У комплексі «Вода» можна посилити відчуття контрасту, розпарившись у різноманітних лазнях або «проварившись» у гарячих чанах-джакузі! Зрештою, навіть серед зими можна залізти в такий чан на даху комплексу під відкритим небом. Ноги – в теплі, голова – в холоді, а навкруги – гори! Що ще треба для щастя?

І, розімлівши від такого задоволення, важко повірити, що не так давно село Поляниця, де розрісся «Буковель», було найбіднішим на Франківщині. Тепер – це місце, звідки черпає собі в бюджет вся область, де у кожного мешканця – або свій бізнес, або гарна робота. Звідси вже давно ніхто не прагне чкурнути на заробітки в Європу! Зате кількість населення в Поляниці зросла мало не вдвічі. І всім є місце і сенс жити на рідній землі. Чому ж на решті території України не так?

– Треба піднімати економіку, треба піднімати заробітні плати нашим громадянам, аби вони не виїздили за кордон на заробітки, а жили поряд зі своїми сім’ями. Такою має бути наша національна ідея, – переконаний Олександр Шевченко. Загалом, про перспективи розвитку в Карпатах туристичного центру світового масштабу він говорить багато, конкретно, детально, яскраво.

– Тут не лише гори, сніг та лижі. Це край натуральних сирів, вина, яблук та іншого, що може створювати потужну конкуренцію на загальному ринку. Переконаний, що через 10-15 років тут буде найрозвиненіший регіон в Україні, – сміливо передрікає він майбутнє краю.

І навіть про те, що власники європейських гірсько-лижних курортів «скинулися» кількома мільйонами євро, аби організувати в ЗМІ кампанію по дискредитації Буковелю, Шевченко говорить з ноткою гордості: значить, відчула Європа українську конкуренцію, та ще й у такій несподіваній сфері! Майже 2 мільйони туристів за рік, які відпочивають саме в Буковелі – це не жарти. А от до ідей деяких представників нової влади набудувати подібних гірсько-лижних комплексів по всім Карпатам Олександр Шевченко ставиться насторожено. Мовляв, якщо весь базар займуть самі лиш продавці яблук, то ніхто не матиме доброго виторгу і усі програють. Потрібно розвивати інші напрямки туристичного і не тільки бізнесу – тоді всім вистачить і роботи, і прибутків. В окремо взятому селі це вдалося. Ми побачили це на власні очі. І, закохані в осінній Буковель, поверталися у Суми з мрією про те, щоб вдалося і всій Україні.

Сергій МОША, Анна ОЛЄЙНІКОВА