Як сум’янка працювала там, де інші відпочивають.
Дорогою до нового дому Тільки я вийшла з аеропорту, мої легені наповнилися чужоземним повітрям; не пам’ятаю,якою тоді була температура, але захотілося скоріш зняти весь одяг і пірнути у море з головою. До речі, якщо вдома, в Україні, була рання весна, то в Туреччині панувало справжнє літо. А що ж тоді влітку? Навіть не знаю, як описати температуру у липні, максимальна, яка була зафіксована мною, це + 57 на сонці. Але не треба лякатися,згодом ви звикнете.
Дороги тут бездоганні! Немає тобі зустрічної смуги, адже дорогу розділяє невелика ділянка з пальмами або розложистими кущами троянд. На цій смузі обов’язково розміщена система автоматичного поливу, яка починає працювати із 11 ранку.І знаєте, що найкраще? Тут немає багатоповерхівок, хмарочосів, що не дають тобі змогу побачити світ, адже головна краса –гори і жива природа.
Аж ось і мій готель… Дорогою я бачила набагато більші і кращі. Та приїхала я не відпочивати, а працювати – аніматором.
Тож жити буду не в готелі, а в чомусь схожому на дачу або «пансіонат для німців 80+», і це я не про вагу, а про вік…. Жартую, звісно,не всі туристи такого віку, були і молоді. Так от, як виявилося, це непросто готель, а мережа, яка включає в себе два 5-зірковіготелі і один чотиризірковий, у якому я й буду працювати.
Від світанку до півночі… Прокидаюсь о 8:30, аби встигнути підготуватися до робочого дня. Вже за півгодини –сніданок. Щодо їжі, то тут рай для усіх вибагливих. Дуже широкий вибір свіжих овочів, фруктів та крем-супів – для вегетаріанців і веганів. З м’ясом теж все гаразд: курка та індичка щодня, а 3-4 рази на тиждень можуть готувати м’ясо молодого ягняти та баранину. Свинину тут їсти заборонено (іслам!), тож навряд ви зможете її десь купити, хіба що в туристичних місцях на великому базарі. Те ж саме можу сказати і про сушену рибу, яку турки вважають гидотою.
Чітко о 9:30 у нас, аніматорів,зібрання, де ми обговорюємо, що нас чекає, або чого чекати нам. Мова спілкування – виключно англійська. Між собою можемо спілкуватися зручною для нас, але в присутності нашого менеджера виключно англійська і турецька, якщо знаєш. До речі, вивчити турецьку дуже складно, хоча і можливо. Перше, що я вивчила, це було «Seni seviyourum», яке лунало від усіх працівників готелю чоловічої статі до гарненьких дівчат, що йдуть повз. Це значить «я тебе кохаю». Але, звісно ж, про серйозність намірів не йдеться. Тому – посміхаюся і не звертаю уваги.
У мої обов’язки, як спортивного аніматора, входить вести ранкову гімнастику о десятій, аква-аеробіку об одинадцятій та степ-аеробіку о 16:30. Увесь інший час я займаюся спілкуванням із туристами різних національностей.Ходжу навколо басейну, щоб знайомитися із відпочиваючими,дізнаватися, чи подобається їм відпочинок, і таке інше. А у відповідь звучить польська, словацька,чеська, німецька або шотландська… Велике діло – досвід! Звикла.
Ми, аніматори, працюємо із двома перервами на обід і відпочинок, загалом 5 годин відпочинку,включаючи час на обід і вечерю, це не так вже і багато. О 8-й годині вечора усі дівчата танцюють міні-дискотеку для дітей, яка триває 30-40 хвилин, в той час, як хлопці спілкуються з відпочиваючими. О 9 годині вечора починається шоу, яке ти повинен дивитися разом з усіма.
Один раз на тиждень такі шоу ми організовуємо самі, це може бути «Comedy show», «Ніч караоке» або «Вгадай мелодію». Після вистави наша задача розважати людей, тобто,танцювати, іноді цілий вечір, іноді з перервами на спілкування з «клієнтами».
Працюємо до 11:30, рідше до 12:00 ночі.
Це майже весь робочий графік, а на додачу, через суботу з 9 вечора до 12-ї дискотека на пляжі та щовівторка після обіду пінна дискотека на годину. І якби це була не робота, то… Базарними вулицями На щастя,навіть у аніматорів бувають вихідні. В цей день можна залишити готель і вирушити на пошуки цікавинок. Незвичайне починається вже тут, у передмісті: на вулиці практично немає місцевих жінок! Зате чоловіки усі привітні, волосся вкладене з мусом, гарно вдягнені – не у шортах і футболках, а джинсах і сорочках. Туркень можна зустріти хіба в аптеці, як перекладачів. А от туристки – скрізь і всюди, адже саме тут можна зайнятися улюбленою для багатьох жінок справою – шопінгом! Звісно,більший вибір товарів у самому місті, але навіщо витрачати дорогоцінні15 хвилин на дорогу? Тут, поміж різних велетенських готелів,тягнуться довжелезні ряди славнозвісного відомого турецького базару!Louis Vuitton, Gucci, Prado, Miu Miu, Adidas, Nike та інші відомі бренди– усе це тільки тут і дешево. А ще – турецькі солодощі…Люб’язні продавці заманюють у тенета солодкого раю, але… будьте обачні! Не все таке смачне, як виглядає, адже більшість солодощів виготовлена із додаванням емульгаторів та підсилювачів смаку, тож перед тим, як брати – спробуйте маленький шматочок. Один із моїх найулюбленіших продуктів у цій країні оливкова олія холодного віджиму. Тут вона на 100% натуральна, практично без запаху, її колір ненасичений, а легкого гірчичного відтінку.
Також можемо побачити цілі прилавки, завалені зв’язаними пучками пахущих і цілющих трав. За словами мого менеджера, його сім’я лікується тільки травами. Окрема увага – спеціям. Місцеві додають їх у все, що бачать, навіть у всім відому «пахлаву медову», ціна невеличка, а запах прянощів позбавляє розуму, тож купуйте – не жалкуйте! Від спраги турки пропонують айран – літній охолоджуючий кисломолочний напій.Фактично це йогурт, розведений водою, іноді з додаванням солі, кропу, яблук.
Айран до смаку не кожному, адже для нас це на смак, як солоний кефір з бульбашками, і ми до такого не звикли. Але якщо ви хоч раз спробуєте холодненький напій у спекотну погоду – то ви полюбите його назавжди.
Морозиво тут готують на основі козячого молока. Воно дуже дивне на смак і тягуче, вуличні продавці влаштовують з ним різні смішні фокуси: береш у руки ріжок, а він – порожній, саме ж морозиво незбагненим чином залишається у продавця на паличці! Звичаї і традиції Кілька слів про місцеві звичаї. Турки сповідують мусульманство, богослужіння проходять5 разів на добу, і вже о 5-й ранку туристів будить гучний, як сирена, голос муедзина,який закликає вірян до першої молитви. Найбільшим гріхом вважається крадіжка,але… Частенько на базарі спостерігала, як маленькі злодюжки нагрібають до кишень дешеві браслети чи магніти, а продавці, помічаючи це, лише зауважували: «Аллах покарає!» Цікаво, що деякі жінки ходять у паранджі, частіше темних кольорів, хоча на вулицях і спекотно, а інші виглядають і поводяться, як європейки. Це залежить від того, яка сім’я у чоловіка: суворо дотримується законів ісламу чи ні. Зустрічала такі пари, де чоловік почував себе, як на курорті, поглядав на напівоголені тіла молодих туристок,попивав коктейлі, поки дружина в паранджі намагалася вгамувати трьох дітей. А ось туркеня хлюпочеться у басейні у відвертому купальнику, поки чоловік доглядає дітей. До речі, турецькі діти – це просто жахіття! Іще з малечку їм реально дозволяють геть усе, їм не роблять зауважень, купують геть усе, що забажають, та не вчать гарним манерам. Тому, якщо турецька дитина, яка сидить поряд із вами, почне жбурлятися попкорном, – це наслідки виховання.
Турецькі національні танці потрібно побачити вживу. Чоловіки, розправивши плечі, як шуліки, літають по колу,роблячи стрибок угору через кожен крок. Під час танцю турки мають особливо поважні обличчя. Жінка завжди танцює в родинному колі або поруч з чоловіком. Зазвичай туркені схиляються в бік до чоловіків, таким чином проявляючи свою повагу, що нижче – то краще.
Море і античні дива Туреччина омивається чотирма морями: Чорним, Середземним, Егейським і Мармуровим Відпочинок на Середземному морі завжди починається раніше і триває довше ніж на Егейському. Причина тому – клімат. Тут він більш вологий та теплий, тому почала я працювати у березні, а закінчила у листопаді. Концентрація солі у воді дуже велика, тому хто не вміє плавати – не лякайтеся,вода сама вас виштовхує на поверхню. Неможливо описати шум моря чи його переливання кольорів на сонці. Відчуття повного релаксу та безтурботності – саме це вас чекає, коли море засліпить вам очі.
На суходолі теж цікаво, адже навколо – античні руїни. Місто Сіде, де я мешкала, виникло в VII столітті до н. е. З давніх-давен воно знаходилося в постійній небезпеці і було оточене кріпосними стінами і з моря, і з суші. Незважаючи на часті землетруси, кріпосні стіни і башти на суші збережені в гарному стані. Гірше збереглися кріпосні стіни з боку моря. Амфітеатр на 18 тисяч глядачів був збудований римлянами у ІІ столітті до н.е. і вважається найбільшим театром Памфілії (так в давнину називалася прибережна область в південній частині Малої Азії). Спочатку тут розігрувалися трагедії і комедії, а згодом проводились гладіаторські бої.
Отак, чергуючи напружену роботу з рідкими годинами дозвілля, я знайомилася із природою,пам’ятками і людьми цієї дивовижної країни – Туреччини, від якої рідну Україну відділяє лише море…
Тетяна ЛИТВИНОВА
Фото Івана ВИНОГРАДОВА
